З невеличкої історії Дзвінкове

У середині ХІХ століття в Російській імперії швидко набирав обертів промисловий бум, у містах почали будувати промислові підприємства, значно збільшилося житлове будівництво, від того зростало і їхнє населення. Не виняток і стародавній Київ, його новозбудовані промислові підприємства безжалісно витісняли міські садиби-дачі з затишними садами. Невблаганно відступало чисте повітря і спокійне розмірене життя міських мешканців, які не були готові до таких різких змін. Вони почали шукати привабливіші місця на приміських землях. Такими привабливими місцями стала і південна приміська зона, що простягалася в бік Василькова. Серед тих сіл чільне місце мали також села Дзвінкове та Перевіз. Вони тулилися до чарівного Ірпеня, який кишів рибою, випасав своїми прибережними травами величезні табуни білих гусей місцевих селян і обертав водами важкі жорна водяних млинів. Мешканці цих сіл гостинно запрошували до своїх дворів «курортників» з Києва.

Особливо почала збільшуватися кількість відпочивальників у тамтешніх селах із 1868 року, — з Києва до Фастова проклали першу залізничну колію і відкрили залізничну станцію Боярка. Саме з цього часу Дзвінкове і стало курортним селом, його мешканці почали поряд зі своїми садибами зводити нові дачні будинки, які сезонно орендували під дачі кияни. З цього мешканці села мали прибуток. Згідно з історичними довідками, на початку ХХ століття в селі Дзвінкове відпочивав визначний державний діяч УНР, академік Сергій Олександрович Єфремов. У ту пору за переказами, які існують і понині серед старожилів села, після того, як у Боярці згоріла дача Грушевських, мати Михайла Грушевського Глафіра Захарівна та його молодший брат Олександр, тримали дачу саме у селі Дзвінкове, туди кілька разів навідувався і Михайло Сергійович Грушевський. У селі наймали для своїх родин дачі немало представників київської медичної інтелігенції, які згодом і посприяли, ще в ті далекі роки, побудові в селі лікувального санаторію.

Про перебування у селі визначних діячів Української Народної Республіки Михайла Грушевського і Сергія Єфремова ніколи не забували. На Всеукраїнському референдумі дзвінківці одноголосно проголосували за незалежність України.

А через кілька років, задовго до ухвалення Закону про декомунізацію, мешканці села його центральну вулицю, яка носила назву більшовицького вождя, перейменували на вулицю Михайла Грушевського, Голови Центральної Ради, першого Президента Української Народної Республіки. Всім селом вирішили увіковічити пам’ять про перебування його рідних у селі Дзвінковому встановленням пам’ятного знака. І цього року готуються належним чином відзначити його ювілей.

Микола Таран